Теологія після Бучі, Гостомеля, Маріуполя в багатьох церквах дала тріщину

Війна в Україні змушує багатьох переосмислити ряд теологічних питань. Пастор однієї церкви на Рівненщині ще на початку війни на своїй сторінці Facebook написав так: «Війна підштовхнула тектонічний зсув моєї богословської парадигми».

В ефірі з Геннадієм Мохненко (4 квітня) Сергій Демидович поділився своїми спостереженнями щодо неготовності церкви до теперішніх випробувань (наведено окремі фрази): «Христианство оказалось неподготовленным к этому времени... Особенно харизматы. Классическое христианство легче пережило это, а харизматическое – во многом поисчезало, поразваливалось».

Переглянути свої переконання і основу для віри корисно кожному. Адже в нашому особистому богослов’ї прогалин є чимало. Особливу перевірку сьогодні проходять харизматичні церкви зі своїм ліберальним богослов’ям. Усі ці роки вони театралізували зібрання, проповідували теологію процвітання, «зв’язували» сатану, забороняли і наказували, проголошували бажане за дійсне, сповідували легке християнство. Дана розчина проникла практично в усі протестантські конфесії...

Де тепер ваша теологія процвітання? Де Бог, який лише милує, благословляє і відплачує достатком за побожність? Зв’яжіть тепер диявола, проженіть його з України, потопчіть його! Де зараз мунтяністи із своїми спосібностями виганяти бісів, руйнувати родові прокляття? Позникали, повтікали, позамовкали.

В своїй книзі я писав про цю проблему ще багато років тому. «В церкву ввійшло ціле покоління людей, які виросли в сприятливому релігійно-політичному кліматі, суть якого полягає у відсутності ворожого ставлення до християн та праві вільно сповідувати та поширювати свої релігійні переконання, що дозволило провадити «тихе й мирне життя» (1Тим.2:2). Подібний контекст сформував споживацьке мислення – земні благословіння стають очікуваною дією Божою, відбувається «інструменталізація» Бога (намагання використати Його в своїх цілях, задоволенні своїх тілесних та душевних потреб), зібрання перетворюються на місця відпочинку та розваг, зникає необхідність в освяченні та наближенні до Бога, з'являється бажання конкурувати... Як сказав Іван Лещук, процес обманної харизматизації захлеснув своїми «гіркими водами» багато напрямків протестантизму, породжуючи пусте благочестя і позбавлене сили, духовно неврівноважене християнство».

Теологія після Бучі, Гостомеля, Маріуполя в багатьох церквах дала тріщину...

Роман Соловій осмислюючи цю проблему сказав так: «Хто знає як молитися із жінкою, яку тиждень ґвалтував російський солдат, а потім застрелив її хвору матір, коли жінка відмовилася їхати з ним в Росію? Які слова можна сказати престарілим мешканцям пансіонату, який безжально розстріляв російський танк? Що сказати людям, які пережили пекло на землі, яке їм влаштували російські військові, що впивалися своєю владою та безкарністю? Як утішити дружину, чоловік котрої вибіг шукати допомогу, бо у неї почалися пологи, але його вбили біля будинку? Як оплакати мирних жителів, яких катували так, що їх неможливо упізнати? Я не готовий говорити про це сьогодні. Нам в Україні доведеться ще довго і болісно, як євреям після Освенциму, шукати відповіді на ці питання. Формувати контури своєї теології. Теології після Бучі».

Вкотре звучать слова із Писання: «нехай кожен пильнує, як він будує... буде виявлене діло кожного... огонь діло кожного випробує, яке воно є» (1Кор.3:10,13)

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в Telegram!
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями! Відтепер ми також в Telegram!