Діалог про свічку...
- Як почуваєшся, Михайлович?
- Ніяк ... Ні рук, ні ніг не відчуваю. Вчора хоч замерзали, а сьогодні ніби і немає їх.
- Ти ... тримайся!
- Не про те говоримо ...
- В якому сенсі?
- Не про те, і все! Мені сьогодні сон приснився ...
- Який сон?
- Свічка ... У підвалі. Там люди були ... Багато людей. Щось робили, а свічка раптом згасла ...
- І що?
- Злякалися всі. Темрява - розумієш? Хоч в око стрель, нічого не видно. Кричали, плакали ... Я хотів запалити, тільки свічку не знаходив. Нишпорив в темряві руками, а там тільки люди ...
- До чого ти це?
- Як думаєш, церква наша - це свічка?
- Звичайно! І свічка, і світло, і сіль, і місто на вершині гори ...
- Ти з вченням не поспішай, - зітхнув Михайлович. - Скажи краще ... Якщо наша церква завтра несподівано зникне. Вся! До останньої людини ... Була свічка і згасла. У місті це хтось помітить? Злякаються люди? Чи стануть кричати, плакати, кликати на допомогу? Чи будуть жити, як жили, ніби нічого не сталося?
- Хтось, мабуть, помітить, але ... всі будуть жити, як жили.
- Ото ж бо й воно! Ми називаємо себе світлом ... Віримо в це ... А ось чи світимо?
- Досить, Михайлович. Тобі хвилюватися зараз ні до чого.
- Не перебивай! Мені перед Богом стояти ... Як не хвилюватися? Пам'ятаєш, коли ти докоряв мене на галявині перед будинком?
- Коли це?
- Років сім ... або вісім назад. Я тоді на служіння став уже через раз ходити. Ти йшов до церкви, а я з козою ... на галявині. Ти зупинився і кажеш: «Що ж ти, Михайлович ... Коли гоніння були, за віру під суд пішов, смерті не боявся ... А тепер ... гоніння немає, а до церкви не йдеш». Пам'ятаєш той день?
- Ну, пам'ятаю ...
- Ось тоді моя свічка ледве жевріла ... чаділа вже! Мені б тоді цей сон ... Слабо ти мене приструнив! Та й хто ти мені був - хлопчисько, життя не нюхав. Не почув би я тебе ... Не почув ...
- Заспокойся, Михайлович.
- Заспокоюсь ... Скоро заспокоюсь. А ти йди. Не потрібен ти тут. Як молитися, я і сам знаю. А про свічку пам'ятай! Вона або є, і люди в темряві її бачать. Або її немає, і всі наші зібрання - невідомо що. Прости, що так різко кажу. На довгі і добрі розмови часу у мене вже немає ... Іди ... Пам'ятай ... Про свічку ...
Сергій Мирний
Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook.
Сподобалося - ставимо Like!
Поділіться з своїми друзями!
Коментарі
Дописати коментар