Благо людині, яка носить тягар в молодості своїй
Призначення Єремії полягало не тільки в тому, щоб попереджувати мешканців Єрусалиму про зло, яке прийде з півночі, але й в тому, щоб стояти на захисті цієї землі.
Варто сказати, що Єремія своє служіння звершував сумлінно. І хоча тематика його пророцтв здебільшого була попереджувальна, проте сам він глибоко співчував народу, не дивлячись на те, що народ не відповідав йому взаємністю. «А я був, мов лагідна вівця, що провадять її на заколення, і не знав, що на мене вони вимишляли затії: Понищмо це дерево з плодом його, і з краю живих його витнім, і ймення його не згадається більше!» (Єр.11:19)
Але його старання не оцінили. Замість вдячності побили та посадили до в’язниці. Народ, якому так завзято служив Єремія, доводить його до того, що він проклинає день свого народження і вирішує більше не говорити слів Господніх: «Проклятий той день, коли я народився, день, коли породила мене моя мати, хай благословенний не буде!» (Єр.20:14).
Кожен із цих окремих віршів вартий глибокого осмислення. Чи був Єремія лише поодиноким випадком такого відношення до себе зі сторони Бога? А чи не поступав Господь так з вами? З тими, які щоденно вболівали за стан народу Божого, сумлінно виконуючи своє служіння? З тими, які проблеми Його народу вважали своїми і розділяли разом з ними його печалі? А Господь так над вами «познущався», що ви стали для народу свого «посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...»
Зрештою, які ж слова утіхи і заспокоєння знаходить Єремія для своєї душі?
Єремія приходить до дивного висновку: Благо людині, яка носить тягар в молодості своїй. У чому ж це благо?
В той час збулися попередні пророцтва Єремії – Ізраїль був захоплений ворогом і поведений в Вавилонський полон. В цій колоні йшли чимало молодих юнаків та дівчат. Сьогодні ми уявляємо цю картину, адже нещодавно були свідками того, як на окупованій території ополченці, захопивши чоловіків та молодих юнаків, провели так званий «парад військовополонених». В подібному параді йшли єврейські юнаки. І в цей час, Єремія, вартовий дому Ізраїля, говорить до них слова потіхи, нагадуючи про милість, яка обновляється кожного ранку, про те що Господь не навіки гнівається, що є надія, що у цих випробуваннях Бог досягає певної цілі: Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості.
До подібного висновку прийшов також Соломон: «Краще ходити до дому жалоби, ніж ходити до дому бенкету, бо то кінець кожній людині, і живий те до серця свого бере! Кращий смуток від сміху, бо при обличчі сумнім добре серце! Серце мудрих у домі жалоби, а серце безглуздих у домі веселощів» (Екл.7:2-4)
Молоді юнаки, які несли тягар фізичних та психологічних знущань від завойовників, при правильній реакції на ці випробування, отримали для себе те, що в майбутньому послужить для них благом. Єрусалим знову буде відбудований. Бог сильний відновити місто і повернути Свій народ із полону! Але щоб через сімдесят років Єрусалим знову не спіткала руїна, теперішньому поколінню потрібно пройти непросту школу випробувань.
ПОГЛЯД НА СЬОГОДЕННЯ ТА В МАЙБУТНЄ
Як і тисячі років тому Господь дбав про Ізраїль, так сьогодні Він дбає про Свою Церкву. Йому також не байдужа її доля в майбутньому. Єремія уособлює людей, яких Бог покликав на служіння – людей відданих своїй справі, тих яким небайдужа доля їхнього народу. Біди, які спіткали Єремію, були необхідні для того, щоб в кінцевому результаті сформувати з нього сильну особистість. Сильним християнин робиться не на помазаних служіннях, а в пустині.
Благополуччя, в якому жив народ, привело його до відступлення та зруйнування Єрусалиму. Чи не в подібних умовах сьогодні зростає церква? Чи не побачимо ми духовного охолодження та відступлення? Чи не побачать наші очі зруйнованого Єрусалиму? І якщо сьогодні, церква ще не втратила ознак життя, то це тому, що в ній є люди, які в минулому пройшли неабияку підготовку. Їхній сформований хребет та щоденні молитви слугують для неї благословенням.
Лише покоління, яке пройде пустиню, зможе зберегти духовний Єрусалим від зруйнування. Лише люди, які несуть тягар в молодості, зможуть стати благословенням для Церкви в майбутньому. Я вірю в те, що люди, які сьогодні в часи благополуччя, релігійної свободи, матеріальних благ та небачених задоволень несуть тягар в молодості, завтра стануть скелетом церкви. Тому що, християни, вирощені в тепличних умовах, будуть не в змозі пронести цю надто відповідальну місію.
Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook.
Сподобалося - ставимо Like!
Поділіться з своїми друзями!
Коментарі
Дописати коментар